Коли ми говоримо «психосоматика», більшість людей сприймає це як те що хвороба сталася внаслідок психологічних проблем. Насправді ж, «психосоматика» лише означає що тіло та психіка однаково взаємозалежать і впливають один на одного. Ми можемо відрізняти такі процеси щодня в розрізі гормонального балансу, нейрофізіології та іншого, і тоді йтиметься про здорову, нормальну психосоматику. У той же час ми можемо відзначити і порушення в роботі цієї системи, збої та блоки, що стане власне психосоматичною патологією. Однак навіть коли ми маємо на увазі під «психосоматикою» деяку проблему, важливо знати що психосоматичні розлади та психосоматичні захворювання це не одне й те саме. У цій статті я напишу про психосоматози – захворювання розвитку яких сприяє психологічна проблема, і одразу зазначу, що в психотерапевтичній практиці такі випадки трапляються значно рідше, ніж психосоматичні розлади.
Психосоматичне захворювання
Коли ми говоримо про психосоматичне захворювання, ми маємо на увазі те що певна психологічна причина сприяла порушенню метаболізму (частіше через гормональний дисбаланс). Залежно від наших конституційних особливостей та в сукупності з іншими факторами це порушення призвело до розвитку якоїсь хвороби. Психологічні причини можуть бути різними: як ситуативний переляк чи інше сильне переживання, і тривалий стрес; як пригнічені емоції та витіснені травми, так і деструктивні переконання; як вивчені неефективні моделі взаємодії, що постійно призводять до фрустрації, так і необдумані експерименти з психікою та саморозвитком. Суть не в цьому. В даному випадку важливо те, що є хвороба та психологічні проблеми грають одну з основних ролей у її розвитку.
Коли ми хочемо позбутися хвороби, нам важливо не лише коригувати всі фактори, що впливають на її розвиток (включаючи боротьбу з мікроорганізмами та факторами середовища, в якому живе пацієнт), але й важливо визначити в чому ж власне була психологічна проблема, яка саме невирішена проблема привела до того що ми маємо. Залежно від того що ми визначимо, робота буде різною. Якщо це деструктивні родові установки, то частіше йтиметься про спадкові захворювання, і для корекції нам доведеться добряче попрацювати над зміною фундаментальних, базових установок. Якщо це проблема постійного стрес-фактора, ми навчаємося нівелювати стрес. Проблема комунікації – навички ефективної взаємодії, проблеми самосприйняття – формування адекватної самооцінки. Вроджена проблема – вчимося жити з нею періодично підвищуючи якість життя та пом’якшуючи симптоматику тощо, все не перерахувати.
При цьому залежно від медичного діагнозу, характеру психологічної причини та бажання клієнта щось виправляти, люди часто обходяться без психологічної допомоги. Це ні добре, ні погано. Головне, що хвороба була та хворобу вилікували. Найчастіше так буває, коли функція хвороби полягала в тому, щоб уникнути якоїсь конкретної події або навпаки залучити щось у життя пацієнта — доки ми лікуємося ми отримуємо увагу або якусь матеріальну компенсацію, подія яку уникали, проходить сама по собі і хвороба відступає. Як, н-д, при нетравленні, застуді, головних болях та ін..
Буває нам не вистачає якоїсь конкретної навички і зіштовхуючись з однією проблемою ми не знаємо як реагувати інакше, ніж через хворобу. Знаючи цю закономірність ми можемо просто перетерпіти за допомогою антибіотиків та знеболювальних, і до нового нападу продовжувати жити звичайним життям. Можемо звернутися до психолога, щоб виявити чого нам не вистачає і як це можна отримувати інакше, не вдаючись до хвороби.
Буває ж наш колишній досвід таїть у собі багато непроробленого душевного болю та захворювання носять перманентний характер, поступово погіршуючись та приєднуючи нові патології. Тут, звичайно, без психотерапії прогноз невтішний, особливо якщо ми самі помітили, що з кожним роком все більше ресурсу йде на обстеження та лікування, а наші хронічні недуги впливають на якість нашого життя та вносять суттєві обмеження.
Але як би там не було, суть полягає в тому, що працюючи з психосоматичними захворюваннями так чи інакше ми маємо хворобу і вона лікується за допомогою взаємодії лікаря та психолога. Тут лікар може лікувати без психолога, психолог без лікаря ніяк. Зовсім інакшою є ситуація, коли йдеться про психосоматичні розлади, описані в наступній статті. І саме таких пацієнтів-клієнтів найчастіше можна зустріти в психотерапії, оскільки у психосоматичному розладі немає жодної хвороби і лікареві соматичної практики лікувати нічого.
Автор: Анастасія Лобазова, фахівець із психосоматики, психолог-психотерапевт.