Іноді для того щоб виявити деструктивне переконання, підтвердити або спростувати свої здогадики, або просто намацати шлях, яким варто шукати причину психосоматичного розладу або захворювання, досить просто спостерігати за собою структуровано.
У житті практично кожного «психосоматичного клієнта» є такий період часу, коли він усвідомив, що з ним відбувається щось не те, обстежився, дізнався, що проблема його носить психогенний характер, АЛЕ… Звернутися до психотерапевта з тих чи інших причин він ще не готовий. Не рідко це відбувається саме через те, що людина не розуміє, який може бути зв’язок її захворювання з її установками, думками, поведінкою та життям взагалі.
Структуроване ведення щоденника може відрізнятись залежно від проблеми, з якою доводиться працювати. Але практично кожному розладу чи захворюванню підійде описана нижче основа. Оскільки під розладом та захворюванням ми можемо мати на увазі що завгодно, від нападу паніки або нав’язливої думки, до конкретного спазму, нападу болю, зниження слуху/зору та ін, об’єднати все це ми можемо терміном «симптом». Тобто те, що вас турбує і те, чого ви хочете позбутися, ми назвемо симптомом.
Правила ведення щоденника прості і водночас складні:
- Прийняти рішення про ведення щоденника. Якщо робити це час від часу – інформація буде помилковою. У разі коли немає готовності доводити справу до кінця – немає сенсу починати вести щоденник.
- Запис про прояв симптому необхідно робити одразу в той момент, коли він проявився. Не відкладати на вечір, 5 хвилин та інше. Для цього щоденник (блокнот) весь час має бути при собі.
- Кожен із пунктів описувати повноцінно, як перший раз. Незалежно від того, повторюється він чи ні (повністю, з усіма деталями подробицями прописувати кожну думку та відчуття тут і зараз, не використовувати фраз на кшталт: «див. вище», «те саме » та ін.).
- Писати ручкою чи олівцем, головне від руки.
Якщо рішення вести структурований щоденник прийнято, вам необхідно завести ручку і компактний блокнот, розкресливши його на наступні стовпці:
- Дата, час
- Місце (де це трапилося – вдома, на вулиці, у транспорті, тощо)
- Оточення (люди та ситуація — хто був з вами поруч, що робив, що відбувалося довкола)
- Думки (про що подумали, які малюнки малює уява)
- Відчуття (що відчуваєте в тілі – поколювання, свербіж, біль, тощо)
- Де саме в тілі (шлунок, голова, груди і т.д.)
- Почуття (про що переживаєте, які почуття відчуваєте – досада, страх, агресивність, тощо)
- Дії (які дії робите)
- Наслідки (чим усе закінчилося)
Після того, як щоденник створений, все, що потрібно це просто заповнювати його щоразу, як тільки «симптом» дається взнаки, незалежно від його інтенсивності. Перший аналіз можна зробити не раніше, ніж за 2 тижні. Щоб не ставити «хибний» напрямок, я не писатиму в чому найчастіше ховається причина. Ваше завдання аналізувати будь-які повтори.
Варіанти розвитку подій можуть бути різними, але здебільшого їх можна звести до наступних:
- Писав-писав, але нічого так і не зрозумів і не побачив. Найчастіше це відбувається або тому що людина не дотримується правил ведення щоденника, або тому що людина ще не готова позбутися симптому. Тоді спрацьовують різні захисні механізми і відбувається те, що називається «дивлюсь у книгу – бачу… нічого». Якщо ж вашим симптомом є якийсь розлад, який впливає на пам’ять, мислення, увагу та інше – ведення щоденника буде дуже інформативним для вашого психотерапевта, без його допомоги тут не обійтись.
- Симптом зникає. Найчастіше це відбувається з так званими залишковими симптомами. Коли психосоматичний розлад чи захворювання вже виконало свою функцію. Структуроване ведення щоденника допомогло підсвідомості скласти пазли, що бракують, воєдино, і мозок завершує роботу з цим симптомом.
- Симптом посилюється і пручається (людині стає гірше, а ведення щоденника завдає більше мук, ніж користі, інтересу, тощо). Це відбувається, коли ви рухаєтеся у правильному напрямку, але за симптомом стоїть травматична подія, і мозок відводить вас від неї всіма правдами та неправдами. З одного боку, добре те, що мозок так активно вас оберігає від важких переживань. З іншого боку, якщо не розпізнати та не скоригувати ту інформацію, яку мозок так ретельно приховує, це призводить лише до утворення нових симптомів. Робота з таким симптомом може бути дуже тривалою, оскільки психотерапевту доведеться добре постаратися, щоб обійти ту множину захисних механізмів, яку щоразу використовуватиме підсвідомість.
Можливо звучить це все складно, проте, повірте, структуроване ведення щоденника (поряд з іншими психологічними техніками самоаналізу, які я ще описуватиму), найбільш відповідальний та інформативний спосіб вивчити природу свого психосоматичного розладу чи захворювання. Спробуйте і переконайтеся 😉
Автор: Анастасія Лобазова, психолог-психотерапевт, спеціаліст із психосоматики.