«Як мені навчиться любити себе?», «Всі кажуть, що мені потрібно більше любити себе!», «Я начебто люблю себе, але нічого не виходить…». Так одразу я не пригадаю клієнток, які не говорили б про любов до себе, як про щось базове, ресурсне, і в той самий час недоступне і незрозуміле. Практично 98% клієнтів стурбовані тим щоб «любити себе», але якщо поставити точкові запитання, нікому так і не вдалося за довгі роки саморозвитку і вдосконалення осягнути і досягти цієї найневловимішої, але такої важливої та потрібної «любові».
«Як ви вважаєте, чому? – питаю я». А у відповідь отримую все, що завгодно, від «у мене дуже низька самооцінка» або «мене ніхто не вчив любити себе», до «недостатньо над собою працюю» або «я просто мало люблю себе, треба собі більше дозволяти (афірмувати, etc.). )».
“А ви коли-небудь думали про те, що буде з вами або вашим життям, якщо вам так і не вдасться полюбити себе?” Якщо вам важлива ця тема, не читайте далі цього речення, спробуйте чесно собі відповісти на 2 питання
«Що станеться у вашому житті, коли ви нарешті полюбите себе?» і
«Чого у вашому житті так і не станеться, якщо ви не навчитеся любити себе?».
Відповіли? Тоді запишіть ці відповіді тезово, їх можна буде сформулювати в психотерапевтичний запит. Інші люди зазвичай відповідають різне: «Моє життя втратить усілякий сенс», «На мені всі продовжуватимуть їздити», «Я так і залишусь такою(им) недоглянутою(им) і негарною(им)», «Я не зможу любити інших, адже не можна дати те, чого в тебе немає ” і т.д.
-Тоді у мене для вас 2 новини – кажу – погана і хороша.
Погана, полягає в тому, що ви навряд чи колись полюбите себе. Але зовсім не тому, що ви недостатньо над собою працюєте або не маєте якихось спеціальних здібностей. А просто тому, що любов – це абстракція, яку не можна осягнути, зрозуміти, помацати тощо. Кожна людина розуміє та описує її по-своєму. Кожна людина змінює цей опис через час, через призму подій, що трапилися і людей, що зустрілися. І що більше часу минає, то більше змінюється наше сприйняття і розуміння цього самого «любові» до себе. Ми намагаємося пояснити її – відповідальністю, турботою, прийняттям, повагою та ін.. Але що таке сама суть «любові» для нас залишається загадкою та предметом суперечок у віках. Так, образно кажучи, ми розуміємо що «неможливо досягти того, не знаю чого конкретно».
Хороша новина полягає в тому, що за кожною абстракцією наш мозок намагається сховати щось конкретне, просто ресурсно-затратне, тому неугодне). Ставлячи собі різні питання, як, н-д, вищеозначені, ми можемо дізнатися, що це за потреба така, яку ми відчуваємо тут і зараз (адже з часом це буде зовсім інша потреба), яка змушує відчувати дефіцит якихось почуттів і відчуттів щодо себе? Тоді виявивши потребу, розробивши план її задоволення і розпочавши виконання, ми маємо всі шанси отримати бажане. Однак тут одразу стає очевидним, що в подібному контексті «любов до себе» це не смаколики чи вміння сказати ні, це колосальна робота довжиною в життя. Адже потреб у нас багато, і що довше ми живемо і чим активніше розвиваємося, то більше потреб у нас з’являється. Можливо, починати варто з базових оскільки вони основа всього, з турботи та прийняття свого тіла та ін.. Але більш-менш задовольняючий алгоритм можна розписати так:
- Якщо прийнято рішення працювати над собою, краще завести для цього спеціальний зошит для самоаналізу.
- Насамперед в нього ми виписуємо конкретні почуття та відчуття, які ховаємо під абстракцією «Любити себе». У кожного це буде щось своє: турбота, прийняття, повага, комфорт, розвиток, інтерес та ін.
- Виділяємо умовні сфери/напрямки в яких ми себе досліджуватимемо (я напишу коротко, а ви можете розширювати ваші сфери під свої потреби).
- Вибираємо по черзі якусь із виявлених у п.2 потреб, і перевіряємо у якій із сфер вона достатньо чи недостатньо задоволена.
- З кожним окремим фінальним списком «необхідного» у тій чи іншій сфері, плануємо здійснення (прописуємо кроки досягнення) і починаємо здійснювати, щодня потроху.
Сфери:
- фізичне тіло (зовнішність, здоров’я, відпочинок, задоволення та ін.)
- контакти (рідні, друзі, колеги, незнайомі люди, тварини та ін.)
- сім’я (партнер, діти, м.б. батьки)
- світогляд (інтелект, цінності та настанови, духовність, емоції)
- професійне (навчання, професія, статус, досягнення та ін.)
- хобі, захоплення
- матеріальна (речі, гроші, поїздки, заходи та ін.)
Наведу такий приклад. Припустимо у п.2. я визначила, що одне із значень прихованих у мене під абстракцією «любов до себе» є «турбота». Тоді я на кожному окремому аркуші виписую напрямки із п.3. і запитую себе: Що я можу/хочу зробити, щоб виявити турботу про свою зовнішність? Або: Що я можу/хочу зробити, щоб піклуватися про свій інтелектуальний розвиток? Якщо у якійсь із сфер не виходить сформулювати питання, швидше за все у цій сфері немає явної потреби оскі, т.к. питання самі виникають там, де є порожнеча.
Кожен зі списків можна і потрібно періодично переглядати на відповідність цінностям тут і зараз, брати перерву в роботі, звертатися за консультацією до того, хто краще розуміється на якійсь із сфер, тощо. Особливо це стосується сфер де сформулювати запит про потребу не виходить, але є очевидне відчуття незадоволеності цією сферою. Все що перегукується і повторюється за різними списками – потрібно взяти насамперед у розробку. Робота, звичайно, має бути чимала на найближчі рік чи два, для тих хто й справді зважиться працювати над собою, а не прикриватися абстракцією. Однак якщо, а точніше сказати «коли», ви розібралися що саме ваша підсвідомість приховує під поняттям «любов до себе», пам’ятайте, що у вас і в вас є все, що потрібно для того, щоб задовольнити ці розкриті потреби. Дійте 😉
Автор: Анастасія Лобазова – спеціаліст з психосоматики, психолог-психотерапевт