Ми звикли сприймати маніпуляції як вторгнення якогось «паршівця» в наш простір, тоді як кожен з нас так чи інакше є маніпулятором, сам того не помічаючи. Ми породили ілюзію, ніби маніпулятори настільки жахливі, що треба триматися від них подалі, але як би ви запропонували триматися подалі від себе? Оскільки в цих словах є раціональне зерно, одразу виникає захисна реакція розділити маніпуляції на негативні та позитивні, злі та добрі, які «вбивають» і розвивають… Але проблема в тому, що, хоч би як ми намагалися, поділ завжди буде глибоко суб’єктивним. І що тепер робити? Закрити очі і продовжувати вдавати, що нічого не відбувається? Терпіти чи почати зміни із самих себе?
У роботі з психосоматичною патологією кожен клієнт так чи інакше виявляє 4 основні форми насильницької, неприродної поведінки стосовно себе та оточуючих. Та й багато хто з тих хто читає, напевно, знаходяться на якомусь із цих рівнів, різниця між хворим і здоровим полягає лише в кількості, ступені та тривалості тих самих маніпулятивних схем:
1 – насильницькі маніпуляції по відношенню до свого тіла. І говорячи про погане і хороше, одразу на думку спадають голодування і дієти, косметична хірургія, сушіння тіла і бігорексія, тоді як зовсім непоміченими залишаються перекоси у бік орторексії, насильницького ЗСЖу або навпаки зневага та байдужість до «храму своєї душі», фізичне і психічне навантаження на роботі понад норму (включаючи неприродні форми), порушення ритмів сну та неспання, порушення «режиму харчування» та багато іншого.
2 – насильницькі маніпуляції по відношенню до своєї душі. Коли ми робимо те, що потрібно, замість того, що хочеться неадекватно занадто багато і занадто часто. Коли зраджуємо свої захоплення, відмовляємося від свого «Я», відмовляємося від деяких радощів, коли дозволяємо топтати свої межі, живемо «за» чи «для» інших тощо.
3 – насильницькі маніпуляції у відносинах зі своїм партнером. І якщо йдеться про приниження та агресію, всі розуміють головою, але мало хто звертає увагу на «перевиховання» за допомогою психологічних прийомів, які залишають у партнера почуття «з’їденої малини з присмаком гуталіну». В побуті ви впізнаєте ці маніпуляції, що називаються “справжня жінка” чи “справжній чоловік”.
4 – маніпуляції на адресу навколишнього світу з метою придбання вигоди. Як матеріальної, і моральної.
По суті патологія виникає на ґрунті насильства над душею, призводить до насильства над тілом та допомагає маніпулювати близькими та оточуючими за допомогою хвороби. Заради справедливості варто відзначити, що частина клієнтів робить це не завжди розуміючи деструктивні мотиви такої поведінки (їх допоможуть прояснити деякі питання цієї статті). Раніше я писала, що у психосоматиці люди часто плутають функцію симптому з вторинною вигодою. Начебто як вторинна вигода = людина отримує щось корисне, маніпулюючи хворобою. Насправді це два різні поняття і якщо вигода дасть нам відповідь на запитання «чому», маніпуляція допоможе дізнатися «навіщо», що одразу допомагає не лише зрозуміти причину, а й відпрацювати її.
У глобальному сенсі, якщо ми не хочемо вдаватися до хвороби як до помічника, поки все добре, нам має сенс проаналізувати ті варіанти нашої поведінки, які є насильницькими стосовно нашого тіла та духу. І, розклавши все по поличках, спочатку, як мінімум, знизити ступінь насильницького впливу на самого себе. Однак якщо хвороба вже прийшла в наше життя і ми підозрюємо, що вона несе функцію маніпуляції (запідозрити можна коли при належному лікуванні її важко позбутися), я пропоную відповісти собі на наступні питання:
- Опишіть 7 переваг вашої хвороби (у чому вона вигідна та чим корисна)?
- Подивіться цей список і подумайте, які основні життєво важливі потреби не задоволені? (Те, що ми задовольняємо за допомогою хвороби, знаходиться в дефіциті).
- Як можна задовольнити їх іншим способом, не вдаючись до хвороби?
Допоміжними питаннями можуть бути:
- Що змінилося в моєму житті на краще з появою цієї хвороби?
- Яке значення (вага, важливість) у моєму житті має ця хвороба для мене?
- Що вона означає для людей, що оточують мене – колег, дітей і партнера, друзів, родичів, випадкових людей (все окремо)?
- Як моя хвороба допомагає мені відчути себе більш захищеним? Від чого вона захищає мене?
- Як моя хвороба надає мені впевненості в собі, як піднімає мою самооцінку?
- Як моя хвороба робить мене унікальним, не таким, як усі, особливим?
- Як ця хвороба допомагає мені отримати більше визнання, захоплення, уваги, поваги, турботи, кохання, ніжності (проаналізувати все окремо)?
- Як ця хвороба дає мені відчуття стабільності, надійності, впевненості у майбутньому дні та/або партнері (проаналізувати все окремо)?
- Як зміниться моє життя, коли хвороби не стане? Що я робитиму через рік? Через 5 років? 10? 20?
- Що означає для мене позбутися хвороби?
- Що непоправне трапиться, якщо я відмовлюся від хвороби?
Після аналізу, для того, щоб прийняти рішення про відмову від маніпулювання захворюванням, я пропоную задуматися про наступне:
- Які 10 моїх реальних цінностей у житті?
- Як моє життя відповідає їм зараз?
- Які зобов’язання, переживання та досягнення мене надихають і надають сенсу мого життя (все окремо)?
- Які уроки я можу здобути на майбутнє зі свого одужання?
- Що корисне я можу дати оточуючим і що я вже даю?
- Які 5 дій я можу зробити, щоб змінити моє життя на краще?
Ну і власне – дійте 😉
Якщо техніки самоаналізу не дають очікуваного результату, швидше за все спрацьовують механізми психологічного захисту. Спробуйте розібрати це з психологом-психотерапевтом.
Автор: Анастасія Лобазова, фахівець із психосоматики, психолог-психотерапевт.