Днями мені запропонували написати коментар щодо панічних атак у підлітків та їх можливого зв’язку із суїцидом. Після публікації мені захотілося розкрити цю тему докладніше, оскільки в наш час тривожні розлади дають знати про себе все частіше і частіше, і найчастіше їхнє коріння сягає саме дитинства і горезвісного діагнозу ВСД. Цю статтю я розбила на дві частини. Перша — лайт версія про те, що не завжди ВСД це щось жахливе, і як краще вчинити, щоб не формувати у дитини позицію «невиліковно хворого». Друга стаття про те, що важливо знати, коли за діагнозом ВСД ховається щось більше, ніж простий вегетативний криз.
Діагноз якого немає. Не має значення як ми сформулюємо діагноз ВСД, щоб він підходив під МКБ — вегетосудинна дистонія, нейроциркуляторна дистонія, психовегетативний синдром або навіть соматоформна дисфункція вегетативної нервової системи та ін.. Значення має те, що цей діагноз описує психосоматичний розлад, тобто хвороби не існує. І як ви, напевно, здогадалися, оскільки хвороби тут немає, то й вилікувати її неможливо. У той же час, як при будь-якому психосоматичному розладі симптоми які відчуває клієнт-пацієнт, в даному випадку дитина, абсолютно справжні. Тоді дитина, якій поставили діагноз, подібний до ВСД потрапляє в замкнене коло, а завдання психолога-психотерапевта його розімкнути.
Що відбувається та чому. Те, що ми називаємо «ВСД», може проявлятися по-різному, і відповідно причина теж буде різною. В одних тиск різко падає, в інших підвищується, на відміну від дорослих у дітей нерідко може бути біль у животі, а можуть зустрічатися болі в серці або шиї. Тому для того, щоб дізнатися напевно що відбувається саме з цією дитиною, необхідно обговорювати саме її симптоми. І, безумовно, почати нам потрібно з лікарів, як ви напевно здогадалися — кардіолога, ортопеда, гастроентеролога, ендокринолога та невролога. Коли кожен з них проведе свою діагностику і зрозуміє, що жодної хвороби тут немає, він або пояснить, що відбувається і дасть рекомендації щодо корекції способу життя, або поставить діагноз ВСД і призначить симптоматичне лікування або плацебопрепарати (гомеопатію). І давайте говорити відверто, другий варіант найчастіше обирають самі батьки. І знову за одкровенням — часто цей варіант спрацьовує, оскільки психосоматичний симптом отримав увагу, догляд і турботу яких дитині не вистачало, і пішов геть.
Але не завжди такий рецепт допомагає і не завжди за дитячою психосоматикою ховається жага уваги. Якщо говорити з точки зору фізіології, то симптоми, які назвуть вегетосудинною дистонією, часто пов’язані з:
- умовно нормальними вегетативним реакціям – функціональні болі (у зростаючому організмі серце і судини можуть розвиватися нерівномірно, тому надмірна активність або фіз.навантаження можуть викликати серцеву симптоматику); гормональна перебудова організму, що росте (часто трапляється у підлітків); конституційні особливості (так вийшло, у когось зір поганий, а у когось судини слабкі, це не можна змінити, але можна коригувати та контролювати). За великим рахунком у організмі, що постійно зростає і розвивається, завжди відбуваються якісь фізичні зміни. Наш мозок може відреагувати на будь-які з них як на «небезпеку», виробляючи адреналін або норадреналін і тоді головне не загострювати увагу дитини на цих симптомах, оскільки мозок розпізнає цю нову ситуацію як нормальну і все заспокоїться саме собою.
- до більш неприродних віднесемо – неправильний спосіб життя (почнемо з тривалого сидіння за гаджетами коли м’язи напружені, судини перетискаються, але сюжет гри хвилює і змушує серце ганяти кров сильніше, закінчимо банальним браком кисню та порушенням режиму сну (норма 9 -10 годин)); наслідки інших захворювань (у тому числі коли незміцніла після хвороби дитина вливається в режим великих навантажень); різна хімія (як вейпи та енергетики, так і хаотичне вітамінізування, ну про чіпси та газування і так зрозуміло); дієтичний стан (як через розлад харчової поведінки, так і через дієти ініційованих ідеєю «щось ти став одужувати, поживи поки що без вуглеводів»); спортивні мікротравми або надмірне навантаження на хребет, що розвивається, включаючи тривале сидіння/стояння; надмірне інтелектуальне навантаження. Тут ситуацію ми вже утримуємо, мозок реагує не на новинку, а на постійний фізичний стрес, намагаючись його пом’якшити за допомогою вироблення гормону стресу — кортизолу.
Що роблять ці гормони? Так чи інакше, у кожній з цих історій діє 2 основні принципи саморегуляції або самозахисту організму від стресу (як фізичного, перерахованого вище, так і психічного, описаного нижче). Це пристосувальні реакції організму, які допомагали виживати в умовах небезпеки – почувши хижака потрібно вдавати себе мертвим (страх паралізуючий – з’являється слабкість, запаморочення, іноді «хопає живіт») або атакувати і нападати (страх мобілізуючий – м’язи приходять у тонус, серцебиття та дихання частішають, кров приливає). Тобто в ситуації, яку мозок сприймає як загрозу, наш організм викидає в кров гормони, які або мобілізують нас боротися, або стати нецікавими. Як тільки мозок зрозумів, що реальної «небезпеки» немає і все в межах допустимого — він виробляє інший гормон і через деякий час слабкість і тремор відходять, все відновлюється. В цілому обидві ці реакції абсолютно нормальні і проблема більше в тому, що дитина лякається самого такого стану, а потім тривожиться і прислухається до свого організму, чекаючи повтору, чим створює нову вегетативну реакцію (адже тривога = стрес). Але зациклювання на цій ситуації вже є предметом розмови іншої статті.
Що з усім цим робити? Як я вже писала, насамперед ми проходимо обстеження у профільних фахівців, щоб розуміти, що маємо справу саме з ВСД, тобто, неіснуючою хворобою зі справжніми симптомами. Потім нам потрібно пояснити дитині, що з нею відбувається і проакцентувати увагу на тому, що це не хвороба і не патологія, це нормальна охоронна реакція організму, яка трапляється не завжди вчасно, але дуже швидко минає, якщо не боятися. З нею можна зробити таке:
Під час кризи:
- По гіпотонічному типу (реакція прикинутися «мертвим»), наскільки можна зробити все, що призводить судини в тонус: прийняти контрастний душ, якщо дитина вдома; пройтися під руку з кимось (у мед.пункт, у туалет, у коридор не важливо, пожвавлює сам рух), глибоко дихаючи; якщо дитина на заняттях – добре розтерти долоні чи вуха, помасажувати шию та потилицю; з’їсти щось припасене заздалегідь і по можливості випити міцний чай або колу (шкідливо, але доступні для дитини кофеїн + глюкоза); почистити апельсин (тобто якщо ми знаємо, що у дитини таке трапляється, апельсин і вуглеводний батончик можна покласти в кишеньку ранця заздалегідь).
- За гіпертонічним типом (реакція люті «бий-біжи»), робити те, що заспокоює серце: розслабитися і зробити 10 довгих глибоких вдихів з паузою на видиху; помити руки та вмитися прохолодною водою; подумати про щось приємне, переключити увагу з ситуації, яка розгнівала або обговорити її рішення з кимось старшим тут і зараз; випити чистої води та розсмоктати м’ятну цукерку. Пам’ятати, що це реакція викиду гормонів, тому незабаром вона затихне сама собою, якщо її не підкріплювати страхом. Тремтіння і слабкість це побічний ефект, залишкові явища.
У загальному плані:
- Переглянути спосіб життя дитини та усунути існуючі прогалини в режимі сну та відпочинку, добре провітрювати приміщення та давати можливість гуляти за будь-якої погоди роблячи судини більш стійкими до фізичних змін.
- Переглянути режим фізичних та інтелектуальних навантажень, все добре в міру і у кожної дитини вона своя.
- Організувати збалансоване харчування, у разі потреби в дієті продукти не виключати, а замінювати.
- Усунути хімію (вейп, енергетики) якщо вона є, у тому числі не приймати жодних медикаментів без показань, включаючи психостимулятори та заспокійливі.
- Навчити реагувати адекватно на симптоми та не обговорювати ВСД як невиліковну хворобу. Дитина по суті здорова.
У плані корекції
Пам’ятати, що ВСД це психосоматичний розлад і крім фізичних факторів утримуватиме його саме психологічний. Часто ми читаємо у мережі, що психологічною причиною дитячої ВСД є стрес та конфлікт. Більшість батьків починає думати глобально, про великі сварки в школі, про те, як може хтось вдома кричав на дитину, або може її налякала машина/ собака/темний під’їзд, тощо. Це все може бути, але набагато частіше причиною стає саме стрес хронічний, менш помітний, але більш небезпечний для організму. Саме тому часто ми не можемо пов’язати симптоми ВСД із якоюсь конкретною подією і вони виявляються на регулярній основі, як би на рівному місці.
На відміну від дорослих діти дуже чутливі до набагато більших тонкощів взаємодії з навколишнім світом. Багато з того що для нас є природним і нормальним, для дітей виглядає лякаюче. Через невеликий життєвий досвід і брак інформації, вони схильні вигадувати різним подіям часом дивно дивні пояснення. Тому для них стресом може стати не тільки те, що ми явно інтерпретуємо як навантаження чи загрозу, а й те, що вони не зрозуміли, помилково інтерпретували як погане, сприйняли як покарання, неадекватно пов’язали ситуації і побоялися обговорити, перебільшили значення наших слів або зрозуміли буквально (адже жарти діти сприймають інакше (!), не кажучи про фрази «хто кого приб’є коли дізнається»). Більше того, часто діти через емоційну незрілість можуть відчувати негатив, але не знати, як його продемонструвати, як позначити те, що вони відчувають, як сказати, що це не подобається, коли всім навкруги начебто «добре» і т.д. .
Тобто, по суті, стресовими для них можуть бути сотні ситуацій, які ми робимо щодня, але не помічаємо, що з ними щось не так. Розібратися з цим допоможе дитячий психолог і як зазвичай буває в роботі з дитячою психосоматикою завжди постає питання про залучення до терапії сім’ї, а не лише самої дитини. І найчастіше для того, щоб зміни відбувалися з нею, першими мають почати змінюватись батьки. І це важливо, оскільки, як ми вже обговорили, від ВСД немає ліків, але фізичні страждання дитини справжні. Якщо ситуацію ігнорувати і нічого не змінювати, це з роками переходить у складніші психологічні розлади.
Який прогноз у всієї цієї історії?
Переросте. Для дитячо-підліткового періоду допускається багато різних дисфункцій за рахунок фізіологічної незрілості. Природно, коли організм виросте, визріє і сформується повноцінно, вже не буде тих фізичних стресів, які провокували вегетативні кризи. Тому в середовищі де фізичний стрес «закінчився», а з психологічним дитина розібралася, навчилася поратися і справлятися, ми забудемо про ВСД дуже скоро.
Чи не переросте. Не всі діти переростають психологічні розлади. Це залежить від багатьох чинників, починаючи від спадковості, закінчуючи невирішеними психологічними проблемами, травмами, тощо. У наступній статті ми обговорюватимемо саме той момент, як «ВСД» стає більшим психологічним розладом і на що батькам важливо звернути увагу.
Автор: Анастасія Лобазова – психолог-психотерапевт, спеціаліст з психосоматики