Коли люди говорять про психосоматику, мені часто доводиться згадувати метафору про те, як виглядатиме апельсин, якщо його розібрати по часточках? Якщо порізати впоперек? Якщо порізати вздовж? Якщо стиснути та вичавити сік через невеликий отвір? Вже не кажучи про різноманітність сортів та ступеня зрілості. Ми можемо бачити і сприймати апельсин по-різному, і міркувати про те, що бачимо відповідно, проте апельсин при цьому залишиться апельсином.
Подібно до цього я сприймаю діалоги щодо того, що являє собою психосоматичний симптом, яку функцію він виконує і що стоїть за тим чи іншим захворюванням чи «неодужанням». Іноді все виглядає дуже просто і очевидно, іноді здається заплутаним і безперспективним, а часом те, що ми вважаємо елементарним, стає недосяжним, і навпаки безнадійне знаходить рішення в найкоротші терміни 😉
Все що ми можемо самостійно проаналізувати у своєму психосоматичному статусі, нам допомагає виявити т.зв. «щоденник самоаналізу психосоматичного симптому». Однак існує безліч психологічних ефектів і причин з яких частина психосоматичних симптомів не піддається самоаналізу і краще розбирати це з психотерапевтом. Безумовно, кожна клієнтська історія вносить свої корективи в інтерпретацію того чи іншого захворювання, проте функції психосоматичних розладів і психосоматозів частіше зводяться до наступних:
1.Комунікативна функція
Коли тіло каже замість нас. Про цю функцію ми говоримо, якщо симптом висловлює те, що ми не можемо сказати інакше — не знаємо як або не дозволяємо собі. Прикладом можна навести напади задушливого кашлю у дитини, яка відчуває на собі сексуальне спокушання, але не розуміє до кінця, що відбувається, як і кому передати свій лякаючий досвід. Інший приклад — кардіоневроз чоловіка, який перебуває у стосунках, не через кохання, а через те, що «шкода кинути жінку, яка так його любить». Або навпаки, постійні гінекологічні захворювання у жінки, яка вийшла заміж «за розрахунком» і т.д. тим більше посилюється їхня симптоматика.
2. Метафорична функція
Такі захворювання тісно пов’язані з асоціаціями самого клієнта, його особистою життєвою чи сімейною історією. У процесі психотерапії він або виявляє ірраціональну установку, яку засвоїв у дитинстві, зробивши неправильні висновки про будь-яку ситуацію (н-д, у дитинстві почувши, що бабуся померла уві сні від зупинки серця, у дорослому віці починає страждати на серцеве захворювання, що супроводжується нічними кошмарами і безсонням). Або виявляє, що неусвідомлено ігнорує будь-яку інформацію у своєму житті (н-д, розлад зору на тлі зради партнера).
3. Функція заміщення
Один із найчастіших випадків у практиці терапії психосоматичних розладів. Коли життя втрачає свої фарби, те, що раніше приносило задоволення і радість — уже не цікаво, перспективи в житті туманні, самооцінка занижена і в цілому життя перетворюється на безглуздий «день бабака». На місці цієї психологічної ями розвивається депресивний або невротичний розлад, який може виявлятися як окремими симптомами (кашель, біль у серці, запаморочення та ін) так і повноцінними захворюваннями.
4. Функція відстрочення або уникнення
Така функція допомагає нам відкладати якусь роботу чи домовленість до невизначеного часу. При цьому нерідко клієнти впевнені в тому, що ось-ось закінчать лікування і приймуться вирішувати заявлену проблему, тоді як несвідомо відразу висловлюють припущення про те, що швидше за все їхнє захворювання невиліковне і позбудуться вони його не скоро. Прикладом легкого варіанта можна навести раптове ГРЗ напередодні подання звіту або перед контрольною у школі. Більш складний випадок може бути представлений у «невиліковному панічному розладі» коли чоловік несвідомо відмовляється від життя у своїй сім’ї (спілкуванні з дітьми, вирішенні господарських питань, забезпеченні зростаючих матеріальних потреб, тощо).
5. Функція витіснення
За таким психосоматичним симптомом найчастіше ховаються випадки різного роду насильства. Як морального та психологічного, так і фізичного. Також може йтися про складну травматичну подію, горе, втрату, переживання розщеплення та дисоціацію. Іноді клієнт пам’ятає травматичну подію, але не пов’язує її зі своїм захворюванням. Однак часто такі переживання настільки травмують психіку, що клієнт витісняє цю подію з пам’яті і одні не пам’ятають самої травми, а в інших з пам’яті «стираються» цілі місяці і навіть роки. На витіснення цієї інформації йде значний ресурс і клієнт сам не розуміє, чому раптом починає так складно хворіти.
6. Маніпулятивна функція
Іноді буває, що захворювання допомагає нам несвідомо регулювати поведінку наших близьких. Прикладами можуть бути як самі дитячі хвороби малечі, яка привертає до себе увагу постійно працюючих дорослих або намагається піклуванням про своє здоров’я об’єднати батьків, які посварилися. Так і батьки, які отримують особливу чемність, послужливість і турботу про себе від своїх дітей (у будь-якому віці) неусвідомлено вдаючись до психосоматичного симптому. Деякі люди використовують захворювання (особливо у випадках перебільшення симптоматики), щоб отримати компенсації, пільги та додаткові послуги від держави або організацій, що допомагають. Іноді захворювання допомагають партнерам утримувати «не сформовані половинки», маніпулюючи почуттям обов’язку, провини, жалості, співчуття, тощо.
7. Функція самопокарання
Зустрічаються також історії, коли психосоматичний симптом неусвідомлено формується з почуття провини, як реальної (зрада) так і ірраціональної (не зміг передбачити загибель близького). Самопокаранням може стати і хвороба яка сформувалася з хибних установок особистості про саму себе (н-д, коли з дитинства дитині вселяють, що вона недостатньо розумна, гарна і добра). Тоді виходить замкнене коло, де з одного боку людина прагне все виконувати ідеально, щоб довести що вона «хороша», а з іншого боку як тільки їй виходить зробити щось гідне високих похвал вона захворює, бо вважає успіх незаслуженим (вона же впевнена у своїй поганості).
8. Функція самопізнання та зростання
Нерідко за симптомом не ховається жодної особистої трагедії, травми чи маніпуляції. А клієнти просто в життєвому поспіху заплутуються у своїх цілях і бажаннях, втрачають орієнтири свого призначення і сенсу існування, відчувають, що ніби живуть не своїм життям і т.д. Зовні наче все нормально — хороша сім’я, налагоджений побут, приємне дозвілля, стабільна робота, тощо, і видимих причин для «зупинки» немає. Тоді накопичені та пригнічені переживання щодо незадоволеності своїм духовним життям заявляють про себе у формі психосоматичного розладу чи захворювання.
9. Охоронна функція
Є така категорія людей, які виявляють себе у своїй життєдіяльності надмірно та занадто. Це перфекціоністи та трудоголіки які на ґрунті спотворених дитячих установок заганяють свій організм у постійне функціонування на межі виснаження. Залежно від ступеня розвиненого перфекціонізму виникнення психосоматичного розладу чи захворювання може бути простою можливістю перепочити, взяти паузу та відновити сили.
10. Функція «дозволення»
Так само в психосоматичній практиці нерідко зустрічаються клієнти, які виховані в дусі ірраціонального самопожертви та самовіддачі. Але природа бере своє і для того, щоб втілити свої потреби не відчуваючи провини, організм вдається до хитрого виверту — турботі про себе через хворобу. Найчастіше це зводиться до необхідності купувати якісний натуральний одяг, користуватися послугами косметолога та інших «особистих» майстрів, харчуватися якісною їжею, іноді навіть жити в місцевості з особливим кліматом, тощо.
Залежно від того, що ховається за тим чи іншим симптомом, ми вибираємо тактику психотерапевтичного впливу. Основне завдання – розпізнати функцію симптому (навіщо це відбувається з нами) і знайти або освоїти методи того, як можна отримати бажане конструктивно, не вдаючись до симптому. Найчастіше клієнт може вирішити ці завдання самостійно з допомогою технік самоаналізу. У той самий час часом у одного й того клієнта може накопичитися кілька симптомів з різною функцією. Тоді правильним буде встановити між ними зв’язок і визначити пріоритети та послідовність (яка ситуація послужила поштовхом; що дійсно значуще, а що веде нас у бік від аналізу; що спільного у симптоматиці і яка залежність та динаміка тощо).
Особливо така робота має значення у разі, коли психосоматична патологія складалася із різних симптомів роками. Звикаючи поводитися з ними клієнт вибудовував своє навчання і роботу, особисте та сімейне життя, відпочинок та розваги та ін.. Так “психосоматика” міцно вписавшись у всі сфери життєдіяльності мимоволі стала “керувати” ними (деякі клієнти навіть забувають деталі того, як вони взаємодіяли із зовнішнім світом до появи симптомів). Безумовно такі симптоми дають дуже сильний опір у психотерапевтичному процесі і починати розмотувати цей клубок має сенс із віддалених та менш значущих, але тісно пов’язаних з основною проблемою. Тут терапія завжди буде тривалою і трудомісткою, проте кожен крок поліпшення якості життя приводить клієнтів до нових відкриттів, прийняття себе, задоволення та впевненості.
Автор: Анастасія Лобазова – спеціаліст з психосоматики, психолог-психотерапевт