Назва цієї статті може здатися дещо дивною, тому що в класиці кардіоневроз та інший невідомий біль по суті і є психосоматична патологія. Але оскільки мій досвід все ж таки має вузьку спрямованість у психосоматиці я відрізняю частину явищ, тому що тут ми можемо побачити різні стани, причини та прогнози в корекції.
Тема болю в серці та вегетативних кризів мені дуже близька, оскільки це моя «родова» тема по обох лініях). Дуже часто, обговорюючи роботу психотерапевтів, ми сперечаємося про те, чи корисний особистий досвід психолога-психотерапевта опрацювання аналогічною клієнтові проблемі або навпаки він може заважати в процесі терапії. Це питання завжди індивідуальне і неоднозначне, оскільки з одного боку фахівець, який пережив подібну клієнту травму, може краще його зрозуміти, прийняти і проводити більш точкову інтервенцію. З іншого боку, саме наявність такого переживання може призводити до того, що терапевт неусвідомлено проектуватиме на клієнта свою особисту історію і приписуватиме йому переживання, яких насправді немає. Почасти для того, щоб уникнути подібне ми і проходимо особисту терапію та супервізію. Тому, приступаючи до написання статті, хочу позначити, що мій досвід опрацювання серцевої психосоматики має історію більш ніж 10-річної давнини. У той же час саме робота з клієнтами (а серцева «психосоматика» найпоширеніша) дає можливість відрізняти одні стани від інших та підтверджувати, що кожна історія неповторна як у своїх причинах, так і в прогнозі і результаті терапії. Говорячи про болі в серці я рекомендую в першу чергу звернутися до лікаря за повноцінною діагностикою та адекватною корекцією, так як все ж таки статистика серцевих патологій невблаганно зростає і молодшає. Коли ж ваші симптоми вже впізнані і кардіолог із неврологом ухвалили «Психосоматика!», ми починаємо думати, що з усім цим робити далі. Так ось, з боку психолога ця психосоматика частіше буває такою:
Кардіоневроз
За великим рахунком, цей стан найбільше пов’язаний безпосередньо з фізіологією і крім психотерапії коригується за допомогою легких препаратів, що впливають на серцеву діяльність. Сенс події можна описати так:
в результаті гормонального збою (діабет, статеве дозрівання, клімакс та ін.) або хімічної атаки (медикаментозне отруєння, кофеїн, етанол, тощо) або фізичних навантажень (недосип, трудоголізм) або гострого стресу/конфлікту виникає так званий вегетативний криз. Для того щоб забезпечити органи, які опинилися під ударом киснем, серце починає інтенсивніше працювати, що призводить до відчуття болю, спазмів та ін..
Це лякає але, розуміючи ситуацію, більшості людей достатньо просто перепочити, отямитися і все відновлюється саме собою. Подібна ситуативна психосоматика може траплятися і щорічно і рідше. Однак більш чутливі чи тривожні люди можуть на такому стані зафіксуватися. Тоді біль у серці пов’язується з панічною атакою і надалі людина починає вже без фізичних причин (гормони в нормі, тіло відпочило, етанол виведено) провокувати вегетативний криз по колу:
страх перед новим нападом викликає почастішання серцебиття = людину кидає чи то в жар чи в холод, ноги підкошуються, голова паморочиться, людина думає що ось зараз «знов заболить серце і раптом це інфаркт» = паніка ще більше посилює вегетативний криз, серце починає працювати інтенсивніше, біль повторюється і коло замикається. Такі стани можуть проявлятися по кілька разів на день, а в більш занедбаних ситуаціях клієнти вказують на постійну мляву «серцеву симптоматику», через яку їм складно зосередитися на роботі, вести звичний спосіб життя і т.д..
Таким чином, якщо людина не піддається паніці та усвідомлює можливу психофізіологічну причину болю в серці, з таким станом легко справляються прописані лікарем трав’яні збори (за 2 тижні – місяць). Якщо ж замкнулось панічне коло, то без психотерапії позбутися кардіоневрозу вкрай складно.
Соматизована депресія
Соматизована депресія – це депресія яка викликана внутрішніми факторами, протікає приховано і дається взнаки через різного роду ні з чим не пов’язані органні болі (про симптоми прихованої депресії я писала тут). Це означає, що людина може вести активний спосіб життя: планувати — працювати — зустрічатися з друзями — сміятися, тощо, тоді як у головному мозку відбувається дедалі більше порушень у роботі нейромедіаторів (ніби гормонів нервової системи). У свою чергу це позначається на всьому організмі, знову серце починає працювати посилено і ми відчуваємо тяжкість у грудній клітці та ін.. Оскільки депресію людина не бачить, а ось те, що немає радості та задоволення від життя, — відчуває.
Однак важливо розуміти, що ендогенна депресія – це не просто поганий настрій. Соматизована депресія – це порушення хімії головного мозку, яку допомагає відновити медикаментозна психотерапія. У той же час психотерапія при депресії часто нагадує про одну просту істину, що «безглуздо повторювати одні й ті самі дії та очікувати інакшого результату». Тобто призначені медикаменти допомагають відновити хімію, прибрати серцеву симптоматику, проте суб’єктивне сприйняття життя людиною як безрадісного цілком може зберегтися. Оскільки багато в чому це пов’язано зі способом життя людини, її установками, життєвими орієнтаціями, а головне тими проблемами і втратами, які накопичуючись створюють відчуття душевної тяжкості. Саме це і буде основним об’єктом психотерапії, без якої стан ризикує повернутися чи перейти у «хворобу» іншого органу.
Ситуативна та справжня психосоматика
Ситуативна серцева психосоматика це випадок «короткочасної» реакції на стрес чи конфлікт, коли відбувається те, що ми називаємо «близько брати до серця». На відміну від кардіоневрозу людина не лякається і не панікує, але серце болить від «несправедливості», «кривди» та ін.. Для корекції такого стану часто достатньо технік самоаналізу, короткострокової психотерапії, емоційного розвантаження, відпочинку та дотримання загальноприйнятих заходів оздоровлення, у тому числі психологічних.
Тоді як справжня психосоматика свідчить, що конституційно серце це слабкий орган, який приймає удар на себе. В даному випадку ми побоюємося не так вегетативних кризів і панічних атак, як того, що постійне психоемоційне навантаження призводить до реальних захворювань серця. У групі ризику перебувають люди, серед яких серцеві захворювання передаються у спадок.
Коли ми говоримо про те, що орган слабкий конституційно, ми розуміємо що так чи інакше це щось змінити не можна, як не можна змінити людський темперамент та ін.. У той же час психотерапія захворювань, що передаються у спадок, в першу чергу орієнтується на зниження частоти рецидивів, поліпшення якості життя та на підвищення стресостійкості клієнта.
Психологічна травма
Дуже часто пережиті травми ми пригнічуємо та забуваємо. Якщо узагальнити історії з практики, то частіше такі клієнти зовні дуже впевнені в собі, успішні і навіть самі не можуть зрозуміти як це виходить, оскільки в цілому їхнє життя їм подобається. Вони всім задоволені, а різного роду неприємності трактують філософськи і якби не нерозпізнані лікарем серцеві болі вони б у житті не звернулися до психолога.
Проте в результаті тривалої психотерапії у людей що відкриті змінам часто на поверхню спливають різноманітні психологічні травми. Це інтенсивні хворобливі переживання з минулого, які були настільки складні та значущі для клієнта, що не впоравшись із внутрішнім конфліктом, для збереження психічного здоров’я, мозок вирішує їх витіснити (сховати, забути, позбавити емоційного забарвлення «ну було і було», тощо).
Прояв симптоматики ми пов’язуємо з тим, що в житті клієнта на фоні якихось абсолютно нейтральних подій, підсвідомість вловлює зв’язок із травмою та шляхом асоціації приходить до «похованого болю». На рівні вегетатики (неусвідомлено) організм відчуває стрес, включається судинна система, але оскільки об’єктивно в нашому житті начебто все гаразд, мозок плутається і починає спотворювати сигнали, що надходять від органів. Проте апріорі наша підсвідомість нам друг, тому такі події зазвичай відбуваються тоді, коли клієнт вже має достатній досвід і внутрішню силу для опрацювання психологічних конфліктів, коли його психіка більш стабільна і зріла, ніж на момент травми, що сталася. Тому все що йому потрібно це загальнотерапевтичні: підтримка, прийняття, зворотний зв’язок та психотерапевтичне ведення опрацювання травм минулого.
Вторинна психосоматика
Такий стан виникає на основі реального захворювання. Маючи в анамнезі серцеву патологію людина може несвідомо провокувати вегетативні кризи та панічні атаки з одного боку, та психотерапевт працює з цим. Оскільки є досвід і симптоматики, і лікування, і навіть можливо госпіталізації, ми можемо зіткнутися з симптомами нав’язливих думок та дій (ОКР – страх і ритуальні дії запобігання хворобі, з одного боку покликані знижувати тривогу, з іншого, доходять до манії), кардіофобії, панічного розладу та ін.. З іншого боку, як говорилося раніше, у разі реальної серцевої патології ми орієнтуємось на те, щоб навчити людину більшої стресостійкості, технік психологічного розвантаження та релаксації, підвищення рівня якості життя, зміни установок та поведінки для більш ефективної взаємодії з іншими людьми та конструктивного сприйняття життя з хворобою і т.д..
У той же час відсутність такого опрацювання частіше призводить до посилення основного захворювання та розвитку депресивного стану на фоні серцевої патології. Коло замикається.
Серцева психосоматика як епінозична вторинна вигода чи, іншою мовою, маніпуляція 😉
Безумовно, кажучи про психосоматику серцевого болю, не можна пройти повз таке явище як свідома чи неусвідомлена «маніпуляція». Як ми говорили раніше, викликати серцеву симптоматику людині завжди досить просто, тому що вона тісно пов’язана із вегетатикою (нашими емоціями).
Це може виявитися у формі ситуативної психосоматики, коли на тлі майбутньої події, що відбулася, людина відчуває психогенний серцевий біль. Виявити зв’язок та функцію такого стану просто за допомогою щоденника спостережень за симптомом. А іноді людині навіть не потрібно відчувати болю, а досить просто послатися на те, що має слабке серце і отримати бажане.
Якщо ефект вторинної вигоди є очевидним, можна спробувати попрацювати з техніками самоаналізу. Безумовно, психолог допоможе розібратися і в цьому, проте на практиці часто клієнти стикаючись з фактом маніпуляції закінчують терапію передчасно.
Разом з тим, варто пам’ятати, що не всяка вторинна вигода є маніпуляцією і іноді психосоматичний симптом захищає людину від хворобливих емоційних переживань. Надмірні навантаження на роботі та різного роду неадекватні «треба»; зради та інші розчарування чи втрати, які настільки сильні, що людина «відмовляється вірити» і до останнього намагається їх «не помічати»; родові сценарії, програми, установки та багато іншого може позначитися на серці, коли воно є конституційно слабким органом.
Перехід психосоматичного розладу у хворобу
Останнім часом я нерідко зустрічаю обговорення того, чи призводить органний невроз до розвитку реальних соматичних хвороб. Частіше опоненти як аргумент наводять фрагмент лекції відомого психіатра про те, що в клініці неврозів пацієнти, які страждають на неврози того чи іншого органу, не мають відповідних захворювань.
Однак практика показує, що це не завжди так. Гадаю, плутанина відбувається через те, що деякі фахівці під психосоматикою рівнозначно розуміють як розлади, так і захворювання. Тоді як людина з психосоматозом частіше лікується не в клініці неврозів, а в лікаря соматичної практики, оскільки орган вже реально хворий і потребує медикаментозної корекції. А звернення таких пацієнтів по допомогу до психологів до популяризації езотеричного гасла «всі хвороби від мозку» зустрічалося вкрай рідко. У той же час не зайвим буде нагадати, що спочатку експерименти щодо розвитку психосоматичних захворювань будувалися саме за таким сценарієм. Коли тварин поміщали в умови, що обмежують можливість опрацювання стресу і штучно створювали конфліктні ситуації, це в результаті через час і призводило до розвитку органної патології і дало можливість розглядати ряд захворювань як психосоматози (йдеться як про серцево-судинні захворювання, так і про захворювання шлунково- кишкового тракту та ін.).
Найчастіше це відбувається тоді коли психосоматичний розлад (органний невроз) пов’язаний із постійним гормональним дисбалансом, психологічна проблема не вирішується, а лише маскується та ігнорується. Згодом лікарі дійсно спостерігають розвиток з кардіоневрозу гіпертонічної хвороби та ішемічної хвороби серця. Іноді це істинна психосоматика, тобто про те, що серце є генетично (спадково) слабким органом. Однак досвід роботи в психосоматиці показує, що глибинна психотерапія здатна впливати на історію «спадковості» і при своєчасному опрацюванні психосоматичного симптому (родових сценаріїв, програм, установок) спадкові захворювання або не виявляються взагалі, або беруть значну відстрочку (оскільки ніхто не досконалий і зірватися можна у будь-якій точці відліку).
Здоров’я та радості вам і вашому серцю 😉
Автор: Анастасія Лобазова – психолог-психотерапевт, спеціаліст з психосоматики