Щоразу, коли в мережі мені доводиться стикатися з інформацією про депресію, картинка малюється приблизно така: «при легкій депресії потрібно прийняти контрастний душ, подивитися комедію та поїсти морозиво, але якщо ти вже не їж/не спиш і хочеться просто померти – бігом до лікаря !».
Проте проблема вся у тому, що в депресії немає легких чи важких форм, а в цивілізованих країнах вона взагалі вважається «захворюванням» (щоб не сказати психічним розладом). З депресією можна переплутати синдром хронічної втоми, гіпотимію та субдепресію, але сама собою депресія або є, або її немає. І якщо вона є, то, швидше за все, «кіношки та смакоти» тут не допоможуть.
Симптоматика, яку ми відчуваємо у вигляді зниження пам’яті/уваги, головного та інших соматичних болів, порушень сну, апетиту, тощо, виникає не через поганий настрій або проблеми, що накопичилися. Виникає вона внаслідок порушень мозкового кровотоку та метаболізму, аж до клітинної атрофії. Простими словами, деякі частини мозку не отримують кисень і поживні речовини, через що мозок працює некоректно, а частина клітин від цього голоду взагалі вмирає (для довідки, близько 70% людей похилого віку що страждають недоумством, раніше страждали від депресії).
Залежно від того, що ми їмо, чи вживаємо алкоголь і будь-яку іншу «хімію» (включаючи безліч ліків, стимуляторів, тощо), як реагуємо на стрес і поводимося під час і після конфлікту – хімічний склад нашого мозку постійно змінюється. Саме дисбаланс та перевага одних гормонів над іншими, «відбирають» у нас почуття радості та віри у позитивні зміни, посилюючи суб’єктивне відчуття своєї низької значущості чи нікчемності.
Чому це важливо?
Тому що з одного боку необхідно засвоїти що, як психосоматичний комплекс, проблема депресії не може вирішуватися односторонньо. Залежно від нашого конституційного типу, тут має значення і дотримання дієти/здорового способу життя, і правильно підібрана медикаментозна/фіто корекція. А головне значення набуває навчання навичкам конструктивного вирішення конфліктних ситуацій та опрацювання наслідків психологічного стресу, також згідно з нашим психологічним типом. Оскільки схильність до «розумової жуйки» одна з «складноприручених» і «гормоносупутних» проблем людей депресивного складу).
З іншого боку важливо знати, що якщо ми не «розворушили» потрібні ділянки мозку і не навчилися підтримувати адекватний для нашого організму гормональний баланс, це не проходить безслідно. Зазнаючи дефіциту необхідних поживних речовин у тих чи інших ділянках, наш мозок працює некоректно. Погані пам’ять/увага, порушення мислення та ін., не дають можливості адекватно сприймати та обробляти інформацію, все те що відбувається з нами у повсякденному житті. Що саме собою викликає нові стреси, конфлікти, переживання та гормональні «війни». Гормони що неправильно виробляються і не можуть бути виведені адекватно, накопичуються і порушують роботу тих чи інших органів. Це проявляється у психосоматичних розладах та власне психосоматозах.
З третього боку, коли я пишу про «певні ділянки мозку», потрібно знати що ті чи інші симптоми вказують на порушення метаболізму в різних частинах мозку, відповідно корекція та лікування можуть відрізнятися у різних випадках. Адже ми звикли, що депресія це синонім апатії та байдужості, а за деяких депресій, людина навпаки відчуває збудження і виявляє невгамовну гіперактивність. Буває, що людина веде яскравий, насичений спосіб життя, а маскована депресія соматизується і змушує її безуспішного ходити з кабінету одного лікаря до іншого, оскільки нічого начебто не діагностується, а людина відчуває що «розвалюється». І в призначеннях трапляється, що одному необхідно зайнятися спортом і прийняти контрастний душ, а іншому категорично спати, набиратися сил і виключити з раціону солодощі. Саме тому багато любителів «лікуватися» за відгуками в інтернеті вже знають, що ті препарати, які були ефективними для інших, можуть абсолютно не підходити їм, незважаючи на те, що у них «теж депресія».
В цій замітці я просто опишу різноманітність депресивних розладів, що найчастіше діагностуються, щоб знати і розуміти, наскільки депресія багатолика. Надалі постараюсь приділити увагу найважливішим епізодам, кожному окремо.
Отже, оглядова психотерапевтична класифікація має такий вигляд:
1.Меланхолічна депресія
Тут, у легкій формі, частіше люди скаржаться на те, що перестали радіти якимось подіям, які викликали інтерес та радість раніше. Самі собою вони сльозливі, буркотливі, дратівливі і уразливі. В них сповільнюється розумова діяльність, погіршується пам’ять, знижується концентрація уваги. Виникають складнощі з плануванням, майбутнє здається безцільним, а з минулого частіше згадується негатив. Знижується самооцінка. Ускладнюється стан, коли людина починає відчувати тугу, аж до «смертельної туги». При цьому стан не схожий на горювання (але може розвинутись при патологічному горі). Майже завжди такі люди відчувають тугу тілом, у ділянці грудей і живота, і виражають її фразами «туга душить», «душа болить», «душу рве на частини від туги», тощо. Тяжким же ступенем можна вважати ситуацію, коли з’являється марення.
2. Анестетична депресія
Буває й так, що меланхолійна депресія видозмінюється, люди скаржаться на повну душевну порожнечу, байдужість, зникнення всіх почуттів, навіть до близьких. Ні кохання, ні страху – нічого. У легших випадках вони описують свій стан як «приглушеність», «заціпеніння», кажуть, що, як скам’янілі, стали «тупими» і безжальними. Такі люди бездіяльні, безмовні, у складніших епізодах вони довго сидять чи лежать у одній позі, відповідають пошепки, односкладно, з паузами. У складних випадках можуть втратити відчуття тіла або окремих його частин, впадати в ступор.
3. Апато-адинамічна депресія
На відміну від анестетичної депресії, тут люди байдужі до втрати почуттів. Людина все бачить, чує, розуміє, але залишається байдужою до свого стану, як живий труп. Крім млявості, апатії та байдужості, у таких людей знижується м’язовий тонус, порушується хода, почерк, згинається хребет і опускаються плечі (т.зв. скорботна поза), погляд порожній. В даному випадку не буває марення та галюцинацій, стан погіршується до вечора, іноді людина невиразно усвідомлює ненормальність свого стану. Легкими формами апатичної депресії можна назвати післяпологову, охоронну, зимову депресії та хронічну втому.
4. Післяпологова депресія
Зазвичай на фоні гормональних змін вона з’являється на 3-5 день після пологів, триває добу і не вимагає особливих втручань (читай бейби-блюз/baby-blues). Однак іноді, відчуття втрати енергії призводить до втрати почуттів (найближчою післяпологова депресія є до апатичної), з’являється сльозливість «просто так», може з’явитися і озлобленість, особливо на дитину. Згодом (від 3 міс. до 1,5 року) з’являється відраза до сексу, почуття покинутості та безглуздості існування. Серйозним погіршенням вважається відсутність добрих почуттів до дитини, заподіяння фізичної шкоди немовляті (струс, ляпанці), крик на дитину, маминий плач (постійна сльозливість), безсоння та будь-який стан, що загрожує життю та здоров’ю матері чи дитини. Післяпологова депресія може переходити в післяпологовий психоз та приєднувати інші психосоматичні розлади. Докладніше про це тут Післяродова психосоматика. Хандра, депресія чи психоз.
5. Зимова депресія (фотозалежна депресія)
Це і є та сама «осіння хандра», яка пов’язана з тим що дні стають коротшими, а ночі довшими. Незважаючи на грайливу назву, осіння хандра є складною формою депресії. Причина її криється в короткому світловому дні, під час якого мозок не встигає виділити певну кількість мелатоніну, гормону, що регулює біоритми організму і впливає на емоції. Виявляється вона поганим настроєм, почуттям пригніченості, апатії, постійного почуття втоми, зниження працездатності, сонливості, підвищення апетиту із наростанням ваги. Соматично люди скаржаться на біль у шиї, спині, животі, грудній клітці, біль у руках і ногах і головний біль. Ці ознаки регулярно з’являються з середини осені, посилюються до січня і повністю зникають ближче до травня місяця.
6. Синдром хронічної втоми (СХВ)
Виснаження механізмів тонізації та енергоутворення при СХВ таке саме як і при всіх видах апатичних депресій. Люди відчувають втрату життєвих сил прямо з ранку, іноді це супроводжується запамороченням, нудотою, ослабленням пам’яті та уваги.
7. Астенічна депресія
Це підвищена стомлюваність, дратівливість, слабкість, зниження витривалості до звичайних навантажень та виснажливість. При поганому настрої або незначному дискомфорті в тілі такі люди можуть вважати, що важко хворі.
8. Дисфорична депресія
Тут поєднується знижений настрій з похмурістю, дратівливістю, що часто переходить у злобу з лайкою, погрозами та агресивними діями. Такі люди часто не знаходять собі місця, відчувають непереборну потребу в русі, стають нав’язливими, настирливими, прискіпливими, нетерплячими, усім незадоволеними. У важких випадках є потяг до безглуздого знищення предметів.
9. Ажитована депресія
При такому типі депресії тривожно-сумний настрій поєднується з мовним та руховим збудженням. Люди говорять багато, коротко і безапеляційно, що ніби передчувають щось погане, якесь лихо, катастрофу, яка має статися з ними чи з їхніми близькими. Непосидючі, постійно ходять, не можуть знайти собі місця, заламують пальці рук. Раптом може виникнути непереборний потяг до самокатування і т.д.. Це важкий стан, що часто є наслідком меланхолійної депресії, тому так важливо на першому етапі у роботі психолога своєчасно та адекватно оцінювати стан клієнта та свою компетенцію.
10. Іпохондрична депресія
Знижений настрій, сльозливість, тривожність, невдоволення, порушення апетиту, сну, менструального циклу, все це поєднується з тим, що загалом здорова людина переконана в тому, що хвора на якесь серйозне захворювання. Вона вишукує в тілі неприємні відчуття та інтерпретує їх як симптом. Згодом такі відчуття можуть соматизуватися (коли людина «реально» відчуває біль чи проблему у здоровому органі, але лікарі нічого не діагностують).
11. Гіпотімія та субдепресія
Знижений настрій, слабкість, млявість, лінь, безсилля, сум, зниження самооцінки, перебільшення реальних труднощів, закиди за малодушність, неможливість «взяти себе в руки»…
Як часто, коли накопичується втома і виникає відчуття наче на нас навалилося все і одразу, ми підхоплюємо легкий вірус і, хворіючи, отримуємо додатковий час і ресурс на вирішення завдань, або їх скасування. Так точно виникає субдепресія, коли проблем накопичується так багато, що ми не встигаємо усі їх аналізувати та опрацьовувати. Переживається вона як відчуття розчарування, смутку, іноді пов’язана з почуттям провини та страху. Люди ж меньш схильні до самоаналізу, полегшують цей нетривалий спад настрою алкоголем, спортом, сексом, солодощами чи навіть «легкими заспокійливими» типу валеріани тощо.
12. Депресія з тривожними розладами
Пригнічений настрій з елементами іпохондрії, фобій, панічних атак, маскованої депресії тощо. Тривожні депресії особливо складні і за походженням бувають:
- Ендогенні – розвиваються без видимої причини, починаються раптово, з ранку, супроводжуються сильним почуттям тривоги, відсутністю надії на краще майбутнє і часто призводять до суїциду.
- Реактивні – як реакція на сильний стрес (звільнення, звістка про хворобу чи смерть близького тощо)
- Невротичні – коли сильно переживається розрив між Я ідеальним та Я реальним
- Органічні – виникають внаслідок морфологічних змін у головному мозку, пухлин так і внаслідок інтоксикації.
13. Маскована депресія (психосоматичні розлади)
і
Соматизована депресія (психосоматичні захворювання).
Причини її походження описують по-різному, суть зводиться до того, що невивільнена «негативна» енергія (часто і довго пригнічені негативні емоції -гормональний дисбаланс) шукає вихід через тіло. Об’єктивно лікарі не знаходять жодних суттєвих змін в організмі людини. Суб’єктивно у таких людей справді болить (шлунок, серце, голова тощо). Також окремо розглядають депресію та ожиріння.
14. Вторинна депресія при соматичних розладах
Більше співвідноситься з апатичною депресією. Виникає, коли людина довго хворіє, перебуває в «довічному лікуванні», при інвалідизації чи внаслідок невдалого лікування.
Автор: Анастасія Лобазова – психолог-психотерапевт, спеціаліст з психосоматики.