Молоді мами, які відчувають хандру після народження свого чада, напевно багато читали в мережі про післяпологову депресію, її симптоми і про те що потрібно робити щоб повернулась радість життя і прийшла насолода материнством «як у нормальних мам». Говорячи про психологічні чинники психосоматичних розладів, ми найчастіше обговорюємо питання психологічних травм, сімейних сценаріїв, деструктивних установок та невиправданих очікувань мами та тата (дружини та чоловіка) один від одного та від дитини. До того ж, багато хто з мам усвідомлено готуючись до такої важливої події в їхньому житті – народження малюка, вивчають різну літературу про вагітність, пологи, післяпологовий період, про дитячу психологію та теорії виховання, про сімейну психологію та про роль і важливість тат у процесі «до, під час та після» і т.д..
Та здебільшого трапляється те що має статися, оскільки все в цьому світі унікально та індивідуально – все відбувається зовсім не так, як було написано у книгах, і застосувати написане не виходить. Звичайно і досвід бабусь частіше входить у розріз із сучасними азами материнства та викликає ще й конфлікти у цій сфері, що призводить до непорозуміння та відсутності допомоги і, головне, підтримки. Але про це багато написано, тому розкривати ці теми можна в інших статтях. У цій замітці, я не писатиму про те, яке значення має грамотна організація побуту та залучення чоловіка та інших близьких, на допомогу позбавлення від післяпологової хандри. Я напишу про ті аспекти післяпологових розладів, які не такі очевидні, але мають істотне значення для того, щоб хандра не переростала в депресію, а депресія в психоз.
Для початку хочу нагадати, що пригнічений настрій ще не говорить про те, що людина відчуває депресію. Післяпологовий стан психічного виснаження та дисбалансу вивчався та описувався різними авторами по-різному, проте на сьогоднішній момент, ми можемо виділити умовно 3 рівня складності цього процесу – післяпологова хандра, післяпологова депресія та післяпологовий психоз.
Післяпологова хандра
Як ми вже знаємо, у період вагітності, пологів та лактації, в організмі жінки відбуваються дуже складні біохімічні зміни. Але саме під час пологів організм відчуває на собі дію «гормонального вибуху», пов’язаного як із запуском природних механізмів, так і зі штучною стимуляцією родового процесу. Для того, щоб організм міг самостійно відновити гормональний баланс, жінці потрібен час, кожній свій, що залежить як від відмінностей фізіології, так і від перебігу самого процесу вагітності, пологів та післяпологового періоду.
У цей час, деякі жінки почуваються спустошеними, пригніченими, відзначають незначне безсоння, дратівливість, перепади настрою та плаксивість. Це і є та сама післяпологова хандра, яку відчуває більшість жінок, що народили. Найбільш гостро вона проявляється на 3-4 добу після пологів та триває до 2-х тижнів.
Все, що потрібно мамі в цей період:
- збалансоване харчування (оскільки їжа, яку ми вживаємо, це хімічні елементи, які допомагають відновлюватися нашому організму, читай мозку);
- фізичний відпочинок і здоровий сон (яких на тлі виснаження мамі починає катастрофічно не вистачати, навіть якщо дитина спить більшу частину часу);
- моральна і психологічна підтримка близьких (оскільки здебільшого після пологів усе починає відбуватися не так, як очікувалося, мама втрачає впевненість у собі, у майбутньому, тощо)
- інформаційна підтримка про організацію грудного вигодовування (коли мами не знають, що молоко приходить не одразу після пологів і починають догодовувати сумішами; зціджують молоко без показань; неправильно прикладають малюка та ін. – це впливає на становлення лактації, а відповідно на гормональний фон).
Післяпологова депресія
Коли ж ми відзначаємо що час іде, фізично мама відновлюється, а її психологічний стан не лише не покращується, а й погіршується, це привід звернутися за консультацією до лікаря. Найбільш часто в період післяпологової депресії жінки виділяють посилення тієї самої хандри. Вони починають плакати з приводу і без приводу, втрачають інтерес до щоденних занять, своїх інтересів та дитини, не відчувають позитивних почуттів до малюка. При цьому можуть багато і марно метушитися, погано спати (навіть коли є можливість спати) і їсти. У більш складних випадках мама може злитися на немовля, навіть покрикувати на нього, трясти чи шльопати (це небезпечно!).
Нерідко психіка жінки намагається захищатися від тих «неприйнятних» почуттів щодо дитини. Зовні мама може поводитися «правильно», незважаючи на складні переживання доглядати дитину, грати з нею і контролювати свою агресію щодо малюка, але у мами починають формуватися психосоматичні розлади або захворювання у вигляді:
- ОКР – обсесивно-компульсивного розладу (болюче наведення чистоти, ірраціональна перевірка замків на вікні, дверях, ручках газу та ін.);
- тривожного розладу (нав’язлива тривога, що щось може статися з мамою або з дитиною, яка не дає нормально функціонувати), тощо;
- гінекологічні захворювання та сексуальні розлади;
- головний біль, мігрені;
- захворювання шлунково-кишкового тракту та захворювання шкіри, у тому числі у малюка.
В даному випадку важливо розуміти, що проблема післяпологової депресії – це не проблема «поганого настрою». Це насамперед складнощі з відновленням фізіологічних функцій організму, що посилюються психологічними проблемами. Тому депресія може розвиватися повільно та затягуватись на тривалий термін. Тільки компліментарний підхід (медицина+психологія) може дати значний результат і запобігти ускладнень. Адже робота з психологом не впливає на збій гормонального фону, який спровокований пологами (у тому числі шляхом кесаревого розтину), а робота медикаментів, не впливає на оточення та психологічні проблеми мами, які виникли внаслідок невиправданих очікувань від народження дитини, і будучи додатковим стресовим фактором , тільки посилюють проблему гормонального дисбалансу. Так коло замикається і щоб його розімкнути лікар допомагає на рівні фізіології (дати команду мозку, як збалансувати гормональний фон), а психолог-психотерапевт на рівні когнітивно-поведінковому (пояснити суть того, що відбувається, знайти зв’язок психосоматичних проблем, змінити ставлення та скоригувати деструктивну поведінку).
«Незначні» ускладнення під час пологів, особливі діти та соматизована депресія.
Одному з найскладніших видів депресії схильні мами, діти яких народилися з тими чи іншими відхиленнями чи порушеннями родового процесу. На додаток до загального гормонального збою, мама може зазнати травми в процесі пологів, що додає проблем у відновленні як фізичних, так і психологічних процесів. І звістка про проблеми зі здоров’ям дитини (хоч би якої тяжкості вони не були, починаючи від видавлювання, гіпоксії чи відсутності/відновлення дихання, закінчуючи генетичною патологією чи смертю) викликають додатковий стрес, з яким організму подвійно складніше впорається. Але як у процесі природного горювання, що супроводжує народження дитини з тими чи іншими особливостями, психіка мами може включати захист – виробляється велика кількість опіатів, що притупляють сприйняття.
Однак незабаром стадія шоку і заперечення закінчується, опіати перестають вироблятися в такій кількості, приходить усвідомлення АЛЕ мама «має бути сильною» і вона починає витісняти і пригнічувати свої негативні переживання. У цьому їй «допомагають» рідні — не плач, не горюй, будь сильною та ін. І в результаті пригнічені емоції призводять до різноманітних психосоматичних розладів та захворювань, аж до доброякісних новоутворень і далі. Це вже трохи інша тема, виховання особливої дитини, але в даному випадку, родичам важливо розуміти, що мама повинна відгорювати свою втрату, якою б вона не була (від реальної втрати дитини до втрати свого світу і майбутнього, про яке вона мріяла). Якщо рідні не можуть надати підтримку такій мамі – потрібно обов’язково звернутися до фахівців, такі переживання не проходять, якщо їх просто ігнорувати та «втішати приказками, що все буде гаразд».
Післяпологовий психоз
Без корекції медикаментами або травами, дозволеними мамі в період лактації та без перегляду своїх установок та корекції поведінки, стан може перерости в післяпологовий психоз. Такий стан лікується у стаціонарі, під наглядом медичного персоналу, оскільки він становить загрозу життю матері та/або дитини.
Передумовами у розвиток психозу може бути ускладнені пологи, не діагностовані раніше (до пологів) біполярний розлад чи депресія у мами. Також важливу роль відіграє спадковість, і жінкам у роді яких є випадки захворювань на депресію, МДП (маніакально депресивний психоз) або шизофренію, важливо бути особливо уважними до свого самопочуття.
До симптомів цієї хвороби, які з’являються зазвичай у перші 3-4 тижні після пологів, відносять:
- серйозні порушення сну;
- різку зміну настрою, дивну поведінку, неадекватну самооцінку;
- надмірну активність, метушливість;
- відчуття відчуженості від дитини та інших близьких людей;
- галюцинації (частіше запахи, яких ніхто не чує, звуки, візуальні образи);
- маячні думки або ідеї не пов’язані з реальністю.
У цьому випадку, чим швидше пара звернеться до лікаря, тим краще. Психолог-психотерапевт у цей період мамі особливо не допоможе, він може лише пояснити родичам, що відбувається та допомогти татові в інформації про догляд за дитиною, про психофізіологічні потреби її віку, які потрібно підтримати та забезпечити, поки мама перебуває на лікуванні.
Автор: Анастасія Лобазова – психолог-психотерапевт, спеціаліст з психосоматики.
Пов’язані статті
Хронічна депресія або дистимія. Ресурс та профілактика.
Прихована депресія – як розпізнати?
Депресія – складний психосоматичний розлад
