Посміхайтесь

— Здравствуйте, милая девушка, а как вас зовут? – пролунало до мене, коли я пробігала повз наглядову половину. — Здравствуйте — з ввічливості трохи завернула назад я — Настя. — Вы очень красивая Настя. Настенька. А не могли бы вы показать мне воооон тот кусочек колбаски? Я зашарілась і озирнулась, за спиною була стіна, ані на полу, ані десь інде ніякої…

Курва

Лагодіна Віра жила у відділені вже доволі довго. Лежача пацієнтка, норовлива та вибаглива, періодично обирала в палаті наглядової половини собі ліжка, і раз від разу з боєм домагалась, щоб її переселяли з куту в кут. До неї часто приходила її двоюрідна сестра, про щось спілкувалась, вмовляла на процедури за проханням персоналу, годувала смачненьким, обтирала-обмивала, змінювала…

Рукавички

Гумові рукавички, це мабуть самий фруструючий елемент медицини минулого віку. Функції в них наче і благородні, але на справі, вони унеможливлюють будь-яку нормальну роботу. Починаючи з того, що зайва гума не дає можливості виконувати будь-які маніпуляції, пов’язані з дрібною моторикою – обережно брати і утримувати дрібні деталі; не дає відчувати на дотик матеріал, з яким…

Банний день

Прості, по-чоловічому короткі зачіски в жінок, завжди визивають у мене відчуття безпричинної тривоги та безнадії. Це ніяким чином не пов’язано з протиставленням жіночості, чи ще щось накштал цього. А пов’язано, швидше, зі спогадами тих чергувань, що випадали мені на п’ятницю – банний день у відділенні. З самого ранку, після сніданку і роздачі ліків, починався справжній…

Той хто не грає

Зовні, на перший погляд, Охрипенко не виявляла жодних суттєвих ознак будь-якого розладу. Та якщо затриматись і придивитись, ставало ясно, що обличчя в неї неживе, мов воскова маска, як і руки, що час від часу самі собою складались в неприродні, театральні жести. Все, що заважало їй нормально функціонувати, це те, що в глибині душі вона була…

Клята війна

— Тебе что, нормальной работы не нашлось? Не приживешься ты здесь, ты другая.., а останешься – пропадешь, меня еще вспоминать будешь – віщувала мені Христина. З самого нашого першого знайомства, вона ставилась до мене як до подружки. Щиро раділа зустрічі, ділилася враженнями, новинами, щебетала все й про всіх. Петрівна, не розуміючи як я до цього…

Великоднє

Шепільова, одна із завсідних мешканців «наглядової половини», відноситься саме до тих нечисленних пацієнтів, що умовно названі «не утримуючі білизни». Глибокий ступінь недоумства перетворив її на необразливу та беззахисну стареньку, що поводить себе наче мала дитина. Настільки мала, що на будь-який стимул радше посміхатиметься, під настрій співатиме чи танцюватиме сама до себе, або просто щось булькетітиме.…

Провидиця

«Женьку привезли, Женьку привезли!!!» — радіючи вибігла із маніпуляційної Кондрашева. Там стояв внутрішній телефон, через який повідомляли про прибуття нових пацієнтів. Деякі зі старожил помітно пожвавішали, а Петрівна, запропонувавши їм закотити губу, розігнала всіх по палатах. — Надо обязательно, чтобы Женька тебе погадала – змовницьким тоном прошепотіла вона. – 100% ясновидящая, всем все предсказала, ни…

Окраїнська

«Нічого не розумію, звідки в жіночому відділенні взявся чоловік» — думала я, прямуючи до сестринської. — Чего, уже видала? – усміхнулась Петрівна, вочевидь спіймавши відтінь непорозуміння на моєму обличчі. — А как это? – тим не менш дивувалась я. — Да женщина она, иди знакомся – підштовхнула мене Петрівна, передаючи халат. Пацієнтка майже весь час…

Не дочекаєтесь)

Юля була, як то кажуть, саме файною дівчиною, років 23. Висока, струнка, кароока, з приємним голосом і грайливою усмішкою. В їдальні нашого училища, вона випікала найсмачніші пиріжки, що мені колись доводилось куштувати. Хачапурі також були «дуже-дуже» в її виконанні, але пиріжки… Їх аромат розповсюджувався з шаленою швидкістю всім першим поверхом, і щойно ніс його вчував,…