Великоднє

Шепільова, одна із завсідних мешканців «наглядової половини», відноситься саме до тих нечисленних пацієнтів, що умовно названі «не утримуючі білизни». Глибокий ступінь недоумства перетворив її на необразливу та беззахисну стареньку, що поводить себе наче мала дитина. Настільки мала, що на будь-який стимул радше посміхатиметься, під настрій співатиме чи танцюватиме сама до себе, або просто щось булькетітиме. Настільки мала, що не те щоб підтримати бесіду, а взагалі більш менш ясно відповісти на прості запитання вона не в змозі. Настільки мала, що може справляти потребу в свою постіль, а потім створювати розписні шедеври по стінах, на сльози санітаркам…

Але ця розповідь не про Шепільову, а про те, як з якогось повір’я було підслухано, що для того, щоб самотня дівчина вийшла заміж, їй потрібно у Великдень відвідати 12 різних пасок.

Сказати щоб я була стурбована питанням заміжжя більш ніж оточуючі мене близькі — я не можу. Тим більше, що і кандидатів особливо не було на приміті. Але саме невиліковна тяга до експериментів не полишала мене ні на мить і тоді. Тому вдома, перед чергуванням, я скуштувала все, що передали родичі та сусіди, але набралось лише 5. Прийшовши у відділення, першою справою обмінялась пасками з Петрівною та санітарками – 8. Тоді небайдужа молода, сексуально-розкута, щоб не сказати стурбована, моїм особистим життями в тому числі, пацієнтка Христина, влаштувала обмін між мною та іншими пацієнтками – 11.

День добігав кінця, час відвідин вже закінчився і не залишилось жодної надії, на те, що паску принесуть ще комусь з пацієнтів. Аж раптом в маніпуляційну забігла підстрибуючи від радощів Христина.

— Нашла, Настена, нашла, двенадцатую!!! Ешь скорее, пока сонце не село!

— Ого, отлично, 12-я, еще и вкусная – зраділа я — где взяла?

— Та там, у девченок – захлиналась від щастя Христина.

— Да? Так я со всеми с кем можно было в палатах уже обменялась, таки 11 выходит?- почала розчаровуватись я.

— Не, точно 12-я. Ты ж на «буйняк» не заходила, а я как раз у Шепелевой изо рта последний кусок вырвала. Тебе ж нужнее будет, а твой ей в замен оставила, все по-честному! – захоплювалась сама собою Христинка…